01
/
Гортайте донизу,
щоб дізнатись цікаве
Іван Рубинський — видатний інженер-конструктор українського походження, автор багатьох інженерних відкриттів в авіаційній галузі та військовій справі.
Народився вчений у 1890 році у слободі Маяк Ізюмського повіту, що на Слобожанщині (тепер — Харківщина). Походив із родини українських церковнослужителів.
Навчався у Харківській духовній семінарії, яку у 1910 році закінчив не лише із богословськими знаннями, але й із чудовими досягненнями в математиці та фізиці. Це й визначило його майбутню долю.
Далі Іван Рубинський продовжив навчання на механічному відділенні Імператорського Московського технічного училища. Під впливом одного з подвижників аеродинаміки і авіаційної науки, засновника першого в Європі аеродинамічного інституту М. Жуковського, захопився авіацією, будував пілотовані апарати, зокрема літак типу Блеріо ІІ та гелікоптер Б. Юр’єва.
У жовтні 1914 р. разом з однокурсником і майбутнім авіаконструктором К.Ушаковим сконструював навчальний тренажер для пілотування літаків.
У грудні 1918 року був одним із активних організаторів Центрального аерогідродинамічного інституту (ЦАГІ), першим керівником якого став його учитель М. Жуковський.
Іван Рубинський також був членом керівного органу Центрального управління авіаційних заводів, і влітку 1919 р. у справах цього відомства поїхав у відрядження до Одеси.
Але у той час Одесу окупувала білогвардійська армія Росії. Тож ученому довелося емігрувати в Америку.
Згодом доля закинула Рубинського у Єгипет. А далі — у Сирію, де в 1922-1925 рр. він мав приватну інженерну практику в Дамаску.
У 1926 році Іван Рубинський переїхав у Ліван, де отримав посаду викладача в Американському університеті Бейрута (АУБ). Далі він став ад’юнкт-професором (1931 р.), асоційованим професором (доцентом, 1939 р.), і, нарешті, у 1951 р. був призначений повним професором інженерних наук.
У 1938-1939 рр. Рубинський перебував у статусі запрошеного професора у відомому Массачусетському технологічному інституті (США), де займався дослідженнями в сфері аеродинаміки. У 1950-1951 рр. у Прінстонському університеті (США) продовжив разом із двома своїми синами розпочаті в Бейруті дослідження щодо застосування скловолокна в попередньо напруженому бетоні. Результати цих унікальних досліджень опубліковані в США, Іспанії та Англії.
У 1955 р., у віці 65 років, професор інженерних наук факультету інженерії формально, за правилами університету, вийшов на пенсію. Але водночас залишився університетським професором-дослідником до 1963 р. Після цього став почесним професором у відставці.
На знак вдячності Рубинському за багаторічну плідну діяльність Американський університет Бейрута видав на початку 1964 р. збірку його праць.
У збірнику були описані його дослідження установок для опріснення морської води, центрифужних випробувань крихких матеріалів, використання рідкого скла у будівництві доріг.
Серед багатьох інших досліджень ученого, саме ці дослідження були поміщені у збірник не випадково. Адже приїхавши до Лівану, можна, справді, помітити добру якість покриття на багатьох дорогах, особливо гірських. І це якраз велика заслуга інженера з Харківщини, світила науки — Івана Рубинського.
Десятки тисяч відвідувачів римських храмів у Баальбеку навіть не підозрюють, що при реконструкції цього всесвітньовідомого пам’ятника історії та архітектури були також застосовані розробки ліванського вченого українського походження Івана Рубинського.
Подивитись відео
Іван Рубинський продовжував наукову роботу і контакти з Американським університетом Бейрута (АУБ) до самої смерті 15 грудня 1967 року у своєму домі в Рас Бейрут.
Похований професор на бейрутському кладовищі православної церкви святого Дмитрія в Ашрафіє.
У некролозі, надрукованому у газеті АУБ від 13 січня 1968 р., зазначається, що “почесний професор Іван Рубинський служив університету з відданістю, гідністю та інтелектуальною шляхетністю безперервно протягом 38 років, і з великою пошаною його пам’ятають колеги та колишні студенти”.
(На фото Надзвичайний та Повноважний Посол України в Лівані Ігор Осташ на могилі Івана Рубинського)
Надзвичайною характеристикою професора Рубинського була його винахідливість. Адже усі його винаходи та розробки спрощували та покращували життя: від теорії оптичного прицілу до його “лебединої пісні” – теорії переднапруженого бетону.
Його конструювання надзвукового тунелю з використанням важких газів було прикладом геніального спрощенням, тому що це зменшувало швидкість повітря у тунелі. А насос, який учений спроектував для подання зрошувальної води (для ассирійських біженців у Сирії) був “діамантом” простоти й ефективності.
За багаторічну науково-технічну і викладацьку діяльність Президент Лівану нагородив визначного ліванського вченого українського походження Івана Рубинського в 1960 р. Національним Орденом Кедра, а Міністерство освіти — бронзовою медаллю.
Ми використовуємо файли cookie, щоб забезпечити вам найкращий досвід роботи на нашому веб-сайті. Натискаючи "Погоджуюся", Ви погоджуєтеся з нашою політикою використання файлів cookie.