01
/
Мутасарриф Гірського Лівану українського походження
(1902-1907 рр.)
Гортайте донизу,
щоб дізнатись цікаве
Після правління династії Шехаб у 1842 році османський уряд поділив Гірський Ліван на два адміністративних райони: Північний, на чолі з місцевим християнським губернатором, і Південний, під управлінням дурузів. Проте стосунки між маронітами та дурузами залишалися напруженими.
У 1860 році наслідком кривавих сутичок стала велика кількість жертв.
Відтак 5 вересня 1860 року відбулося засідання міжнародної комісії у складі Франції, Великої Британії, Пруссії, Австрійської, Російської та Османської імперій. В результаті було вирішено виділити частину Гірського Лівану в окремий округ (мутасаррифат). У 1861 році це було закріплено в документі під назвою «Органічний статут Гірського Лівану».
Зазначена територія була інтегрована в єдиний автономний район — мутасаррифію — на чолі з губернатором (мутасаррифом) – християнином, що призначався за схваленням європейських держав. Як консультативний чи представницький орган, при губернаторі було створено адміністративну раду, яку обирали з представників різних ліванських громад пропорційно їх чисельності — шиїтів, маронітів, друзів, православних, сунітів та мелькітів.
Цікаво, що серед мутасаррифів Гірського Лівану, а їх було всього вісім (з 1861 року по 1915-й рік), був також і службовець українського походження.
Цю знахідку виявив Надзвичайний і Повноважний Посол України в Лівані (2016-2022 рр.) Ігор Осташ, який в авторитетній щотижневій ілюстрованій газеті “The Illustrated London News” віднайшов публікацію від 11 жовтня 1902 року під назвою “Muzaffer Pasha, New Governor of the Lebanon”. У ній прізвище нового губернатора Лівану було подане як Tchaika Tchaikowsky.
Під час досліджень генеалогії роду Чайки-Чайковського виявилося, що Музаффер Паша (на ліванський лад – “Баша”, бо в арабській мові немає звуку “п”) мав українське коріння і його батьком був Михайло Чайка-Чайковський, який увійшов в історію як український і польський письменник, чи навіть як український батько польського роману, який у своїх творах оспівував історію козацтва.
Історичну постать батька правителя Лівану досліджувало багато українських науковців (В.Полторак, О.Радик, І.Губанова, І.Лисяк-Рудницький, Р.Кухаренко, В.Герей та ін.). Деякі дослідники вважають М.Чайку-Чайковського автором повстанського програмного твору Кирило-Мефодіївського братства «Закон Божий, або Книга Буття українського народу». Ще він відомий як генерал турецької армії Садик Паша, який воював проти Москви на службі у турецького султана.
Його мрією було відродження колишньої козацької України. Ще в ті роки, коли народилося польсько-українське гасло польських демократів “За нашу і вашу свободу”, він також вважав, що “сильної Польщі без сильної України не може бути”.
Якщо про генерала Садика Пашу написано досить багато, то в життєписі його сина Владислава до цього часу є ще багато білих плям. Найреальнішою датою народження Владислава Чайковського (Музаффера Паші), майбутнього Мутасаррифа Гірського Лівану, вважається червень 1843 року.
Музаффер вступив до престижної французької військової школи імені Святого Сіра (St. Cyr). Після закінчення навчання у 1863 році він приєднався до лав кавалерійського корпусу Османської армії. У 1867 році Музаффер став воєнним ад’ютантом Султана Абдул-Азіза і супроводжував його в подорожі Європою у 1870 році.
Музаффер, як і колись його батько, брав участь у війні проти Росії (1877). Потім став ад’ютантом Султана Абдул-Хаміда ІІ та служив у якості члена комітету військових реформ і військових інспекційних комітетів. Згодом Музаффера було призначено на дуже важливу посаду командувача Імператорської Стайні. Це свідчило про високий ступінь довіри самого Султана.
У 1902 році, згідно з імператорським указом, Музаффер був призначений губернатором Гірського Лівану терміном на п’ять років і отримав звання müsir (паша). Його резиденція знаходилась в місті Дейр-ель-Камар – тогочасній столиці Гірського Лівану.
Подивитись відео
Діяльність Музаффера Паші на посаді Мутасаррифа оцінюється досить позитивно. Так, дослідник Кароль Хакім у монографії “Національний інтерес Лівану… пише: “У 1902 році новий Мутасарриф здивував усіх презентацією реальної програми реформ у день своєї інавгурації, запропонувавши вдосконалити діяльність адміністрації, правових органів та міліції, а також регулювання фінансів”.
Мутасарриф Музаффер Паша намагався дослухатися до людей, які його оточували, робив те, що вважав найкращим для населення Гірського Лівану.
Зокрема, Музаффер Паша був впевнений, що дефіцит придатної для обробки землі був перешкодою добробуту ліванського населення та головною причиною його переселення за межі Лівану в пошуку кращого життя.
Він звернувся до Великого візира і губернатора Дамаску про приєднання західної частини долини Бекаа до Гірського Лівану.
Також Музаффер підтримував зусилля ліванських бізнесменів у створенні незалежної організації щодо регулювання імпорту, експорту в Гірському Лівані.
На початку 1903 року Мутасарриф Музаффер Паша активно підтримував прагнення частини ліванського населення створити в Джунії міжнародний морський порт.
Губернатор Гірського Лівану намагався удосконалити діяльність регіонального представницької органу – Ради. З цією метою він перший запропонував запровадження таємного голосування та неупередженого нагляду на всіх етапах виборчого процесу. Наразі складно стверджувати, наскільки ці зміни були втілені в різних частинах Гірського Лівану, однак, за наявною інформацією на той момент, вибори стали більш організованими, вільними та змагальними.
Музаффер Паша, або ж Владислав Чайковський, помер від серцевого нападу 28 липня 1907 року за три місяці до закінчення терміну свого правління.
Оцінка діяльності будь-якого політика завжди залишається невдячною справою. Проте для нас важливим є той факт, що Музаффер Паша своїм походженням та діяльністю став ще однією “спільною ланкою” українсько-ліванської політичної історії.
Ми використовуємо файли cookie, щоб забезпечити вам найкращий досвід роботи на нашому веб-сайті. Натискаючи "Погоджуюся", Ви погоджуєтеся з нашою політикою використання файлів cookie.