Свята Варвара

Як нам розповідають «житія» Варвари, вона народилася у сім’ї заможного громадянина, язичника Діоскора. Мати дівчинки рано померла, й Варвара, єдина дочка у батька, стала напівсиротою. За оповідями вона була дівчиною надзвичайної вроди. Батько тримав її під замком у високій вежі, щоб сховати доньчину красу, але з часом дозволив їй виходити в місто. У своїх віруваннях Варвара відчувала великий потяг до християнства, незважаючи на те, що відступництво від язичництва і навернення до християнства трактувалося у тодішній Римській імперії як державна зрада і каралося смертю.

Через багато століть відбулися події, які пов’язали Св. Варвару з Київською Руссю. За давніми переказами, київський князь Святополк Ізяславович, правнук князя Володимира, одружився з родичкою візантійського імператора Олексія Комніна на ймення Варвара, і вона привезла з собою до Києва мощі своєї покровительниці Св. Варвари. У 1108 р. мощі були передані до Михайлівського монастиря, який заснував сам Святополк. Вони пережили монголо-татарську навалу: ченці заховали мощі під сходами одного з кам’яних стовпів собору. За гетьмана І. Мазепи його коштом дерев’яну раку, у якій зберігалися мощі, замінили на срібну. Далі вона мандрувала київськими соборами. Після того, як Михайлівський Золотоверхий собор зруйнували, у 1935 р. її перенесли до Андріївської церкви, а потім, на початку 1960-х, вона нарешті знайшла свій пристанок у Володимирському соборі. Там, у правому притворі, вона зберігається й до сьогодні.