01
/
Гортайте донизу,
щоб дізнатись цікаве
Василь Григорович-Барський у своєму подорожньому щоденнику подає етимологію назви монастиря:
“Слово “Нуріє” арабське, й означає “світлий”, оскільки “нур” — “світло””.
А також історію місця:
“Спочатку тут не було ні монастиря, ні церкви, а стояла гора з печерами та страшними ущелинами, які й нині бачимо; та гора — не дуже висока, але стоїть окремо від інших гір і заходить у море.”
“Моряки називають це місце Каво Боццо, і тут від згуби та від великих хвиль кораблі мають захисток.
Там в одній печері (уже по багатьох літах після поневолення греків) явилось людям, які жили по навколишніх селах, якесь світло, наче вогонь, і дивувалися деякі: що це?
Адже люди там пройти не можуть через бездоріжжя, то звідки ж бути вогневі? Це було явлено Богом, аби заснували там дім та обитель на честь Пренепорочної Його Матері.”
“І вирішив один чернець знайти те місце, і багато праці на те поклав, не можучи пройти непрохідні ущелини й каміння, поросле густим лісом.
Та з Божою поміччю відшукав він печеру, а в печері — ікону Пресвятої Богородиці, яка тримала на руках, яко немовля, Господа Христа; і помолився він цій іконі, і поцілував її, і оселився в тій печері, і став пустельником.”
“Згодом ченці потроху протоптали сюди путь, збудували келії й оселилися тут, заснувавши обитель, а з печери тієї зробили церкву Пресвятої Богородиці, в якій і донині славиться Її ім’я.”
Київський мандрівник описує особливості розміщення святині, її внутрішню побудову:
“Монастир був збудований по багатьох літах після завоювання греків, він невеликий і тісний, але гарний і якнайбільше придатний для безмовного усамітнення та смиренного життя ченців.
Стоїть він у лісі, на чудовому місці, високо над морем, але не на верху гори, а трохи нижче, на жахних величезних каменях, наче на пагорбах; те місце дуже круте, нависле над морем, наче стіна, тому з монастиря страшно дивитися вниз.”
“З великим трудом там було зведено монастирські стіни та будівлі — над непрохідними ущелинами та над гірськими проваллями, і воістину цей монастир прикріплений до скель так, як ластівка кріпить своє гніздо до стін храму.”
“Монастир тут має лише одну стіну або один лише лицьовий бік будівель, що з півночі виходять до моря, іде розташовані келії отців, а все інше — гора та печери.”
“Там є невелика церква-печера, про яку я вже згадував, у ній тільки дві рукотворні стіни — західна і північна; п’ять вікон, два західні і три північні, і одні врата.”
“Монастир має дві брами, східну і західну, і два дуже великі вікна у стіні, щоб у монастирі було світліше; до нього провадять два шляхи, один знизу, від моря, другий з гір.”
“Недалеко, на вершині гори, стоїть церква преподобного Симеона Стовпника і метох (церковний наділ), а також виноградник на рівній ділянці, на добрій землі.
У монастирі є чотири келії, розташовані за церквою, в тій же печері, піч для випікання хліба в окремій печері, недалеко від монастиря, на відстані одного кидка каменя. Братії там мало, як і в інших монастирях, і церковний та монастирський чин такий самий. Проточної води немає. Тільки дощова, але придатна для пиття. Одне слово, обитель достойна похвали і догідна ченцям.
Зупинився я тут на кілька днів, а тоді пішов до наступного монастиря, що зветься Кофтун”.
(Василь Григорович-Барський “Мандри по Святих Місцях Сходу з 1723 по 1747 рік)
Ми використовуємо файли cookie, щоб забезпечити вам найкращий досвід роботи на нашому веб-сайті. Натискаючи "Погоджуюся", Ви погоджуєтеся з нашою політикою використання файлів cookie.