01
/
Гортайте донизу,
щоб дізнатись цікаве
Подорож до Святої Землі була однією із заповітних мрій Миколи Гоголя, яку він здійснив у 1848 році.
Розпочалася мандрівка Гоголя із Бейрута. Саме там письменника зустрів його друг, дипломат Костянтин Базилі.
У столиці Лівану Микола Гоголь провів певний час у товаристві дружини Базилі — Маргарити Олександрівни. А згодом у супроводі Костянтина Михайловича вирушив місцями Святої Землі.
Дорога мандрівників пролягала через Сидон (Сайду), Тір (Сур), Акру і Назарет, де пройшли дитячі роки Христа.
Подивитись відео
Після повернення (майже два роки по тому, 28 лютого 1850 р.) свою подорож цим маршрутом Гоголь детально описав своєму другові Василю Жуковському:
“Піднімаючись з ночівлі до сходу сонця, сідали ми на мулів і коней у супроводі піших і кінних супутників-провідників; вервечкою ішов довгий поїзд через малу пустелю по мокрому берегу чи дну моря, так що з одного боку море обмивало пласкими хвилями кінські копита, а з іншого тягнулись піски або білуваті плити гірських підвищень, де-не-де порослі невисокими кущами; опівдні криниця — викладене плитами водосховище, затінене двома-трьома оливковими деревами чи сикоморами. Тут привал на півгодини і знову в дорогу, доки не з’явиться на вечірньому горизонті, в уже не синьому, а мідному від західного сонця, п’ять-шість пальм і разом з ними містечко, що прорізається через райдужну млу, картинне здалека і бідне зблизька, який-небудь Сидон чи Тір. І такий шлях до самого Єрусалима”.
Цікаво, що письменник Микола Гоголь любив біблійні притчі, які переказував багатьом навіть у своїх листах. Наприклад, про “неплідну смокву (інжир).
Тут, на Святій Землі, він наче побачив “живі” ілюстрації до них, особливо до притчі про сіяча. Він ще глибше зрозумів смисл притчі, коли реально побачив розпечене каміння, на якому сіяч мусив виростити зерно.
Назад до Бейрута Микола Гоголь повертався сам, тому що його друг Костянтин Базилі, який виконував обов’язки генерального консула не тільки в Сирії, але й у Палестині, залишився в Єрусалимі у справах.
У березні-квітні 1848 року Гоголь написав кілька листів з Бейрута своїм товаришам. Зокрема Степану Шевирьову: “З допомогою генерального нашого консула в Сирії Базилі, мого старого товариша по школі, здійснив подорож до Єрусалима, через Сидон і давній Тір та Акру, а звідти через Назарет…”
Ми використовуємо файли cookie, щоб забезпечити вам найкращий досвід роботи на нашому веб-сайті. Натискаючи "Погоджуюся", Ви погоджуєтеся з нашою політикою використання файлів cookie.