01
/
Гортайте донизу,
щоб дізнатись цікаве
Відомий київський мандрівник та письменник Василь Григорович-Барський у 1728 році здійснив подорож багатьма місцями Лівану.
В автобіографічному подорожньому щоденнику, який згодом був виданий як “Мандри по святих місцях Сходу з 1723 по 1747 рік” Григорович-Барський залишив унікальний спогад про одне з найбільш дивовижних місць Лівану — Кедровий гай.
Подивитись відео
Ось що мандрівник зафіксував у своєму щоденнику:
“Гора Ліван і кедри ці не раз похваляються у Святому Письмі, особливо у псалмах, що їх співають на вечірні; там сказано: “Насичуються Господні дерева, ті кедри ліванські, що Ти насадив”;
і в іншому місці: “Зацвіте справедливий, як пальма, і виженеться, немов кедр на Лівані”; тобто хоч і в інших місцях ростуть кедри, але так не буяють, не розпросторюють так свого віття, не бувають такі могутні, як кедри ліванські.”
Подивитись відео
Василь Григорович-Барський демонструє свою вдумливість, освіченість, споглядаючи на власні очі красу кедрів, витлумачує згадки про них у Святому Письмі.
“”Голос Господній трощить кедри ліванські”, інакше кажучи, кедри, що на Лівані, такі великі й міцні, що подібних ніде не можна знайти, але Бог здатний потрощити їх голосом або єдиним словом;
а ось у “Пісні над піснями”: “Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш!” — тобто з обраного місця.
Бо гора Ліван — уславлена, знаменита й велика; вона має два дні ходу завдовжки і два завширшки; тягнеться вона з півночі на південь, ширшаючи з заходу на схід, де є менші гори та пагорби, і каміння різних кольорів: чорного, білого, червоного і жовтого; ростуть тут усілякі дерева, і досить чудової води; безліч християнських монастирів та сіл; багато тут різних птахів, малих і великих, а найбільше соколів і орлів, які гніздяться над великими і страшними прірвами…”
Київський мандрівник детально описує свій шлях до Кедрового гаю, усе, що бачить, мандрівник ретельно аналізує:
“По дорозі до місця, де ростуть кедри, ще є села і люди в них живуть, але вище нікого немає, бо там холодно і непридатні для життя місця.
Від кедрового гаю до самого верху ще три або чотири години сходження, і цей верх немов оповитий вінцем, і нема там ні дерев, ні трави, тільки білий камінь.
Подивитись відеоТа й не може їх там бути через великі сніги, що падають узимку і все літо лежать на самій вершині, хоч і дуже тепло в тому краю; гора здіймається дуже високо, і верх її завжди оповитий хмарами.”
“Нижче, на довколишніх пагорбах є чимало рівного поля та родючої землі, де люди висівають пшеницю й пасуть овець, волів та коней.
Є на тих полях і нижчі пагорби, і на одному з них ростуть ліванські кедри, наче великий ліс.”
Є там різні кедри, малі й великі, що їм по дві, три, чотири, п’ять і шість сотень літ, і по тисячі є, а деякі ростуть іще з часів Ізраїля .”
Поміж ними п’ять дуже давніх, грубих і високих: завтовшки вони такі, що й чотири чоловіки не можуть їх охопити. Біля них збудовано трапезні з невеликого каміння, куди протягом року часто приходять правити літургію римляни і мароніти.”
Подивитись відео“На тих великих кедрах залізом вирізьблено на корі імена різних людей, різними мовами…Всі, хто приходить сюди, особливо з далеких країн, витворили звичай вирізати свої імена на кедрах…Тут і я вирізав ножем недостойне своє ім’я; місце тут чудове, дуже мальовниче і прохолодне.”
Василь Григорович-Барський чітко зафіксував у своєму щоденнику, коли саме він бачив кедри ліванські. Це було наприкінці серпня 1728 року:
“Подивившись ізблизу на ліванські кедри останнього числа серпня, я того ж дня повернувся у згадане маронітське село й заночував там…”
Подивитись відеоНадзвичайність київського мандрівника Василя Григоровича-Барського не лише у його скрупульозних описах Лівану, які письменник залишив іще в далекому ХVIII столітті, не лише в майстерності й документальності його текстів, а напевно, у його сміливості й відчайдушності — здійснити далеку подорож визначними місцями людства.
І це у час, коли мандрівки були важкою, небезпечною і дуже ризикованою справою!
Подивитись відео
Тож не дивно, що сучасний український художник Петро Бевза зобразив Григоровича-Барського у найбільш сонячних, благородних, благоговійних барвах, назвавши свою роботу символічно “ДО СВІТЛА ІІ” (2015, полотно, олія, 100×70 см).
Зображення Василя Григоровича-Барського – Петро Бевза картина “ДО СВІТЛА” (2015, полотно, олія, 100×70 см).
Ми використовуємо файли cookie, щоб забезпечити вам найкращий досвід роботи на нашому веб-сайті. Натискаючи "Погоджуюся", Ви погоджуєтеся з нашою політикою використання файлів cookie.